достовірний /dostɔˈvirnɪi̯/ Adjective
- English
- credible
- فارسی
- معتبر
Example
- Поліція визнала його алібі́ **надійним** (достовірним / вагомим) — жодних сумнівів.
- The police found his alibi to be credible.
- В українській мові 'надійний' часто замінює 'credible' у контексті довіри до особи чи факту.