намір /ˈnɑːmʲir/ Noun

English
intent
한국어
의도

Example

  • Вона заперечує володіння наркотиками з **наміром** збуту. (Намір / Задум / Мета) — Вона заперечує, що мала **намір** збути наркотики.
  • She denies possessing the drug with intent to supply.
  • В українській мові «намір» часто вимагає родового відмінка після себе (з наміром чого?).